Петрівцівська гімназія
Миргородської міської ради Полтавської області
Вперше початкова школа /приходське училище/ в селі була відкрита в 1840 році. Вона була першою із сільських шкіл в Миргородському повіті. Розташовувалась в звичайній селянській хаті, критій соломою.
Спочатку було відкрито один перший клас, на другий рік – другий клас. Класи були комбіновані, тому що був один учитель, та учнів перший рік всього 13, з них 11 хлопчиків і 2 дівчинки. З наочних посібників не було нічого, за винятком 2 прописів та одного дерев’яного глобуса. Зошитів не було, а писали на грифельних дошках. Стиралось і писалось нове завдання і так далі. Грифельну дошку придбавав кожен учень розміром 30х20 см. Крім того, що учитель давав знання писання, читання, арифметики, два уроки на тиждень сільський дяк читав закон божий на слов’янській мові. Навчались діти в школі по три години, тричі на тиждень. Учителем школи був грамотний козак. Царський уряд на школу не відпускав ніяких коштів. Самі селяни платили учителеві за навчання, виховання, а частково оплату проводила земська громада. Останній урок кожної суботи церковний дяк проводив співи, де розучував церковні пісні і молитви. В неділю обов’язково всі учні повинні з’являтись до школи, і учитель організовано приводив їх до церкви. Кажуть, що ініціатором даної школи відкриття був місцевий дяк. Дійшли відомості, що, крім прописа і старого глобуса, невід’ємним посібником для навчання була ще і лінійка, якою користувалися не лише для навчання, а й для «наведення порядку». Погано написав - удар по руках, не вивчив урок – лінійка по плечах, а то й по голові. Розповідають, що на всі витримували такий метод навчання і багато залишали школу. Цілий день в класній кімнаті стояв шум, гамір. Одні учні писали, другі в цей час щось зубрили або розповідали напам’ять молитви а то й співали. Навчали лише на російській мові, обов’язковими були урок «Закону божого» і церковно-слов’янське читання, які забирали 70% учбового часу. Решта часу було відведено на арифметику і письмо. Хто був першим учителем так і не можна дізнатися . Очевидно був із приїжджих. З 1840 по 1870 р.р школа двічі закривалась за відсутністі учителя. В 1854 році школа була переведена в містечко Яреськи, а в Петрівцях школа лише частково підтримувалась тодішнім дяком який учив писати рахувати тільки читати по слов’янському і писати в церкві.
У 1870 році за рахунок земської громади в Петрівцях було знову відкрито початкову школу з трьохрічним навчанням (початкове народне училище) в якій викладались закон божий, читання по-російськи і церковнослов’янське письмо, чотири арифметичні дії і співи. Все викладання відбувалося російською мовою. Починателем школи був поміщик Пауков а згодом дяк Варвінський. В 1883 році 50% утримання школи взяло на себе Миргородське повітове земство. Було збудовано в Петрівцях глинолампачевий критий залізом будинок для школи з двома великими класними кімнатами (20х50). Школа стала іменуватись земською і утримання повністю взяло на себе Миргородське повітове земство. Про це свідчить напис на бронзовій дошці, вмурований у фундамент будови. «На принесенный в дар обществу усадьбе от дворян: Сергея Васильевича, жены его Валентины Владимировны и брата Григория Васильевича Пауковых с участием земскогого председателя графа Орурка при священнике Иоанне Варвинском 2-го июня 1890 года сооружается сие училище». Це приміщення побудоване напроти мосту через річку і простояло воно там до 1979 року.
У 1883 році у школі навчались 69 учнів (всі хлопці), в 1910 році – 104 учні (хлопчиків – 97, дівчат – 7), в 1915 році – 134 учні. Злидні не давали можливості дітям закінчити курс навчання. Кожного року багато учнів залишало навчання. Так, в 1889 році залишило школу 22 учні, в 1908 році -53, в 1991 - 32 учні, в 1913 - 42 учні. Закінчувало школу дуже мало, зокрема: В 1884 році 4 учні \ хлопчики /, в 1904 році 15 учнів, / хлопчиків-13, дівчаток-2/, в 1908 році - 12 учнів, в 1911 році - 9 учнів, в 1913 році - 18 учнів, в 1911 році - 9 учнів, в1913 році - 18 учнів, в 1915 році 1 клас закінчило 28 учнів, 2 клас - 9 учнів. В кінці 19 ст. царський уряд з метою впливу церкви і духовенства на освіту широко відкриває по селах церковно-приходські школи.
В 1902 році за рахунок церковних накопичень та пожертвувань віруючих поряд з церквою побудували церковну приходську школу з двома класними кімнатами. Ця будова на селі збереглася і до цього часу. В ній більшу частину навчального часу відводилось на вивчення закону божого, церковно-слов'янському читанню, церковним співам та читанню навчально-релігійного і монархічного змісту. Елементи природознавства і географії майже були відсутні. Весь зміст навчання був пройнятий монархізмом і релігією. Строк навчання в цій школи був дворічним. Утримувалася ця школа церковним приходом. З учнів бралась плата за навчання і підручники. Навчально-матеріальна база школи була гіршою, ніж у земській школі. Колишні учні того періоду, згадуючи учнівські роки, розповідають, що між навчанням в церковно-приходській школі і новому двокласному училищі існувала різниця. Так, наприклад, в церковно-приходській школі розповідали, що скрізь бог, що без бога ні до порога, що все в природі священне і недоторкане і не змінюється з того часу, як створив бог. Коли ж діти приходили в земське училище учитись, в 3-4-5 класах, учителі проводили бесіди з учнями з природознавства, що в природі все змінюється, що немає нічого вічного, а бог з їх бесід стає в стороні. Що все створюється людьми і природою і може навіть ними змінюватись. В 1904 році в церковно-приходській школі навчалось 77 учнів : хлопчиків – 64, дівчаток – 13, протягом року залишили школу 27 учнів. У 1908 році навчалося 69 учнів. Закінчило курс навчання 10, залишило 17. В 1910 році церковно-приходська школа була двокомплектною, навчалось 82 учні /з них закінчило 8, а 28 залишили школу/. В 1911 році закінчили курс навчання 3 хлопчики, вибуло 30 учнів. В1914 році закінчило курс навчання 9 учнів, залишило 19. Кількість учнів кожного року зменшувалась. Учні закінчували два класи церковно-приходської школи, мали право переходить в третій клас земської школи, якщо були вільні місця. Дівчаток в школі навчалось зовсім мало, а хоч і поступали вчитися то скоро залишали школу і допомагали своїм батькам заробляти кусок хліба. У 1884 році в школі навчались лише 3 дівчинки, в 1911 році-10 дівчаток. Кошти на утримання шкіл були дуже мізерні. У 1883 році витрачено з сум земства на школу 295 крб.81 коп., з них на зарплату вчителів - 250крб., на бібліотеку і навчальні предмети - 37крб.35коп, на інші потреби - 8 крб.41коп. В 1908 році на ремонт шкільного приміщення земство витратило 17 крб. 60коп. У 1913 році на зміцнення матеріально-навчальної бази школи було витрачено лише 672крб.36коп, а на опалення 431крб, освітлення 33крб.93коп, на оренду приміщення 50крб, на канцелярські прилади 1крб.75коп,на зарплату техробітниці 119крб. (Полтавські губернскі відомості '' 1848 номер 10 стор.102). До 1891 року спеціального приміщення для школи не було. Заняття проводились в селянській тісній хаті одним учителем, внаслідок чого кожного року 15-30 дітям відмовляли в прийомі до школи.
Учителями земської школи були слабо підготовлені люди без середньої спеціальної освіти. У 80 роках в школі працювали вчителі: Стасевський Олексій Степанович – син дяка /він учителював 3-4 роки/, потім Петренко – Ярига Афанасій Петрович. В цих двох учителів навчались: Дем'янко Петро Корнійович, Шостак Олексій Всього учнів в земській і церковно-приходській школах нараховувалось 174. В земській школі уже було відкрито четвертий, а в 1913 році і 5 класи. Крім того, учні стали прибувати із сусідніх шкіл: Слобідки, Мальців, Широкої Долини та інших, але приймали їх дуже мало. Існуючі в селі школи (земська і церковно-приходська) не могли через обмеженість класних кімнат та відсутність вчителів охопити навчанням усіх бажаючих дітей шкільного віку. У 1908 році учнів стало лише 36 % всіх дітей шкільного віку, тобто три четверті дітей шкільного віку позбавлялись можливості вчитись і залишалися неписьменними.
Згідно земській статистиці на 1910 рік в селі 75% чоловіків і 95% жінок були неписьменними. В обох школах було всього 4 кімнати, внаслідок чого для школи приходилось наймати приміщення. Так, в приміщенні, де зараз на селі продмаг в торговому залі поміщались 3 і 4 класи. У 1913-14 роках повітове земство побудувало двоповерхове приміщення на чотири класні кімнати і квартири вчителям. Витратили на будівництво її 3500 карбованців. Старий будинок земської школи було передано церковно-приходській школі. Цього ж року земське початкове училище стало чотирикомплектним з чотирьма учителями і перетворене в двокласне училище з 5-річним строком навчання. В цей час учителями працювали Андрій Іванович Кузьменко(зав. школи), Катерина Кирилівна Погода-Кузменко, Василина Антонівна Курдиновська, Ксенія Матвіївна Гапоненко, з яких жоден не мав вищої освіти. На 1914-15 навч. рік школа перейшла в новий будинок, на якому красувалась вивіска «Петривское двуклассное училище», цебто в цьому приміщенні уже повинно бути 5 класів або відділів по тодішньому часі.
До предметів, що викладалися у початковій школі з трирічним навчанням, додалося природознавство, історія, географія, геометрія. Російська мова стала вивчатися глибше, а арифметика закінчувалась повним курсом. Училище у перший рік свого існування нараховувало 156 учнів. У новому училищі в старших класах були не лише діти петрівчан, а й діти жителів сусідніх сіл. Навчання було платним, а тому вчитися могли діти заможних. Наочних приладів стало набагато більше: географічні карти, глобуси, телурій, серії картин з географії, історії, природознавства, набір геометричних тіл, транспортир, циркулі, магніти, компаси, термометр, барометр, набір кольорових діапозитивів і діапроектор, який просвічувався гасовою лампою, навіть була діюча модель парового двигуна. Цими приладами ще довгий час користувалися і після революції в радянський час. Першим завідуючим училища був Кузьменко Андрій Іванович, який тут одружився на учительці Катерині Кирилівні Погоді. Крім цих двох учителів працювали в училищі подружжя Кудриновські, а п`ятою була Парасковія Іванівна Морозова. Дяк в той час був членом учительського колективу і учителем закону божого. У 1997 році школа, як земська, так і церковно-приходська, були об’єднані в одну, і навчання проводилось за єдиним навчальним планом. У 1918 році в селі Петрівці було організоване споживче товариство, яке зайняло помешкання колишньої земської школи. У 1919 році споживче товариство перейшло в приміщення колишньої церковно-приходської школи, а в будинку колишньої земської школи організувався сільський клуб, який був там до 1964 року. Приміщення в 1977 році через непридатність до ремонту було знесено.
На розі будинку в фундаменті була знайдена обгорнута в волок дощечка з бронзи. Зараз вона зберігається в сільському музеї. Німецько-фашистські загарбники, вдершись у 1941 році на нашу країну, порушили мирну працю людей. З середини вересня школа припинила свою роботу. Пліч-о-пліч з усім народом із зброєю в руках громити фашистських пішли вихованці школи разом зі своїми учителями.
Учителі та випускники першого випуску Петрівцівської середньої школи 1941 року, які загинули на честь і незалежність нашої Батьківщини на фронтах війни. Вчителі: Візір Дмитро Тихонович - директор Бережний Петро Лукич – учитель математики Баришполець Петро Єфремович – учитель німецької мови Деренько Петро Лаврентійович – завуч, Дубина Іван Павлович – воєнрук школи Заєць Григорій – учитель 1-4 класів Дмитренко Іван Йосипович – учитель математики Випускники першого випуску середньої школи: Стукало Іван Григорович Небрат Григорій Степанович Дубина Віктор Павлович Кравченко Іван Петрович Квітка Михайло Ониськович Вільний Петро Артемович Квітка Михайло Чех Іван В 1966- 67 навч. році охоплено навчанням в 9 класі 70% випускників 8 класу, а на кінець п’ятирічки всі випускники 8 класу здобували середню освіту в загальноосвітній школі, технікумах , вечерній школі, або заочно.
Контингент учнів 9-10 класів зріс на 50-60 чоловіків , за рахунок коштів держави і батьків була організована 2 група продовженого дня для учнів 5-6 класів. Було побудовано спортзал, почалася реконструкція шкільного будинку №1 /добудова на 60учнівських місць/, було побудовано Інтернат на 25 місць. На 1970 рік школа має 2 класів-комплектів, в них учнів 335, яких навчає 24 учителі , з них 4 в 1-4 класах., 20 в 5-10кл., бібліотекар. За освітою вчителі розподіляються так : з вищою освітою 14 чол. З незакінченою вищою освітою 6 осіб. З середньою загальною -3 чол. учителі з педагогічним стажем : до 5 років - 3, від 5-10 років – 7, від 10 до 25 років - 9, понад 25 років - 5. Ще при директорові Михайлик В.В. почалось при школі збиратися матеріал з історії села, школи, речі, експонати. Продовжувався цей збір і при директорах Бойко В.М., Безверхого В.В. На базі зібраного матеріалу створено музейну кімнату. На той час було розпочато створювати музей при школі. Директор школи Волошин Ф.А. в 1965 році написав на базі зібраного матеріалу з історичних архівів Миргорода, Полтави, Києва, Ленінграда історію села при допомозі учителів: Кильоженко П.О., Біліченко І.І., Чигринець Д.А.. У 1965 при сприянні голови колгоспу Іваненка П.С., голови сільської ради Гаркавенко Б.О., директора школи Волошин Ф.А., Білоуса М.А. в збудованому колгоспному будинку вирішили створити сільський музей. Музей створювався протягом двох років під керівництвом Білоуса Миколи Антоновича, членів музейної ради: Бондаренко І.І., Гаркавенко Б.О., Наталенко І.Ф., Подать О.Т., Біліченко І.І., Коновал В.С.
При створенні сільського музею були використані експонати шкільного музею, зібрано учнями 250 екз., історію села написану Волошиним Ф.А., зібрані і 300 експ. Музейною радою. У 1967 році сільський музей був відкритий. Першими екскурсоводами були учні: Наталенко В.І., Кильоженко О.О., Рибалко Г.М. При музеї кілька раз були організовані районні, обласні семінари працівників сільських музеїв. У 1972 році сільському музею було присвоєно звання відмінної праці, а 1976 році присвоєно звання народного. У 1976 році правління колгоспу «Україна» постановило побудувати нову школу на 510 місць.
Школа була збудована і працює до нашого часу. Такий вигляд має наша школа на даний час.
