РОБОТА З ДІТЬМИ

РОБОТА З ДІТЬМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».

Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:

- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;

- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;

- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;

- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;

- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.

Як розмовляти з «важким » підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

- поважати співрозмовника;

- говорити з ним як з рівним;

- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.

Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.

4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).

5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.

7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

Учні "групи ризику"

До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це

- діти-сироти;

- діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти, схильні до правопорушень;

- діти із деструктивних сімей;

- діти з вадами фізичного та психічного розвитку;

- обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.

Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:

- схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

- поганих звичок: тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.

Робота з важковиховуваними учнями та з дітьми «групи ризику

Рекомендації педагогам

щодо роботи з важковиховуваними учнями

Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.
Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
Намагайтесь переконувати і відкривати «важким» підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.
Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.
Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
Втягуйте «важких» підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.
По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

Постановка проблеми. Типи важковиховуваних учнів

Діти не народжуються важковиховуваними. Важковиховуваність потрібно сприймати як наслідок впливу на суспільство, соціальні інститути виховання та на самих дітей несприятливих зовнішніх факторів. Причинами такого негативного впливу можуть бути різноманітні соціальні, історичні, політичні та економічні причини.

У початковій школі важковиховувані діти привертають увагу нестійкістю психіки, низькими пізнавальними потребами. При переході до середньої ланки школи ситуація з важковиховуваними дітьми ускладнюється проблемою підліткового віку, коли «важким» за різними ознаками можна вважати практично кожного учня.

У 5 – 6 класах учні, які до цього часу поводилися стримано і слухняно, починають виявляти грубість, упертість, часто порушують дисципліну. У поведінці з'являються негативізм, бравування недоліками, афективні спалахи люті.

Одна з головних передумов, що зумовлює появу проблемних учні, - психофізіологічні зміни, які відбуваються в організмі дітей. Учні вступають у підлітковий період розвитку. Саме тепер у навчально-виховній роботі з учнями в родині і школі педагогічні помилки вчителів і батьків стають більш помітними.

Наведемо перелік типів проблемних учнів:

Конфліктно-ситуаційний з переважно позитивною спрямованістю. Формування особистості відбувається у позитивному середовищі. Особливості духовного світу учнів не викликають побоювань. Відхилення виникають переважно у сфері потреб, інтересів, звичок.. Ці учні потребують щирих, довірливих бесід, допомоги у виборі пізнавальних ситуацій, трудових видів діяльності.
Неврівноважено-ситуаційний з незначною негативною спрямованістю. Для дітей характерними є жебрацтво, догоджання, середня працездатність, послаблений інтерес до навчання; у класі їх недооцінюють, принижують. Підлітки потребують постійного контролю та допом оги.
Нестійкий з переважно негативною спрямованістю. Підлітки цього типу відрізняються примітивними матеріальними потребами; вони схильні до вживання спиртних напоїв. Активно прагнуть до самостійності, агресивні, полюбляють бійки, наслідують звички дорослих, мають низьку загальну працездатність. Досить конфліктні, але легко пристосовуються до умов, не змінюючи своїх ціннісних орієнтирів. До цих підлітків слід виявляти чуйність та увагу, обов'язково проводити з ними заняття з профілактики вживання алкоголю, наркотичних засобів, навчати прийомів самовдосконалення.
Стійкий з негативною спрямованістю. Проблемні діти цього типу мають примітивні потреби, ведуть споживацький спосіб життя, характеризуються аморальними переконаннями й настановами, як правило, не встигають у навчанні. Негативно і цілеспрямовано впливають на колектив, схильні до крадіжок. Такі діти потребують суворого контролю з боку педагогічного колективу.

Алгоритм роботи

з важковиховуваними дітьми та учнями «групи ризику»

1. Виявлення дітей та учнів, схильних до правопорушень, вживання алкогольних напоїв, наркотичних та психотропних речовин, схильних до бродяжництва та жебрацтва, проявів жорстокості та насилля, які мають проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів, схильні до аутоагресивної, самоушкоджуючої або суїцідальної поведінки та мають труднощі в навчанні і вихованні.

2. Визначення причин труднощів дітей та учнів різних категорій «групи ризику», індивідуальна діагностика «важковиховуваних».

3. Корекційно-відновлювальна і розвивальна робота з учнями вищезазначених категорій (індивідуальна/групова).

4. Просвітницька робота з педколективом навчального закладу з питань взаємодії педагогів і працівників психологічної служби у профілактиці злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності, вживання алкоголю, наркотиків та психотропних речовин, важковиховуваності дітей та учнів.

5. Просвітницька робота з сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, відвідування вдома).

6. Взаємодія з адміністрацією навчального закладу у профілактиці негативних явищ у дитячому та учнівському середовищі (рада профілактики, малі педради тощо).

7. Взаємодія з інспекцією у справах неповнолітніх, соціальною службою та іншими організаціями з питань профілактики злочинності та проявів насилля серед учнівської молоді, попередження дитячої безпритульності і бездоглядності тощо .

Особливості роботи вчителя-предметника з «важкими» учнями

Важковиховувані дiти вчаться, як правило, погано, двiйка є постiйним супутником їхнього життя. Ця вiдсутнiсть успiху породжує у цих надмiрно емоцiйних дiтей протест.

В зв’язку з цим у колективi вони посiдають невiдповiдне своєму прагненню мiсце, їхнi стосунки з учителями й учнями стають емоцiйно напруженими, все бiльш загострюються і приводять зрештою до встановлення стереотипних форм поведiнки з переважанням агресивностi і негативізму.

Щоб змінити поведiнку учня, педагоги продумують план iндивiдуальної роботи з ним, маючи на увазi:

а) забезпечення учневi такого мiсця в колективi, яке б задовольняло його прагнення до спiлкування з товаришами,

б) створення умов для появи і змiцнення здорових емоцiй, пов’язаних з навчанням, суспiльно-корисною працею, громадським життям,

в) роз’яснення учневi етичних норм та вправляння його в позитивних формах поведiнки.

Перевiреним і виправданим практикою способом залучення всiх без винятку дiтей і пiдлiткiв до активної участi в життi учнiвського (класного, а потiм і загальношкiльного) колективу є органiзація товаришування та виконання громадських доручень. Учневi, який так чи iнакше випадає iз норми, учитель i колектив спецiально добирають доручення, обережно, тактовно допомагають успiшно виконати і з максимальною доброзичливiстю оцiнюють зроблене.

Враховуючи надмiрну емоцiйнiсть та iмпульсивнiсть важковиховуваних учнiв, їм слiд доручати таку громадську роботу, виконання якої не вимагає тривалого часу, але дає виразнi, помiтнi і важливi для колективу наслiдки. Хорошою оцiнкою виконаної роботи учнiвський колектив висловлює довiру до свого товариша, морально пiдтримує його, викликане в нього задоволенн (спочатку, можливо і мало помiтне) бажання ще краще виявити себе. Пiдозрiле і вороже ставлення «важкого» учня до колективу змiнюється на терпиме, а далi й на позитивне, вiн поступово навчається поважати думку товаришiв і дорожити нею.

У роботi з важковиховуваними дiтьми виняткову роль вiдiграє формування в них почуття «завтрашньої радостi», перспектива здобути успiх і саме цим завоювати собi авторитет серед товаришiв. Збудження позитивних емоцiй В.О. Сухомлинський вважав запорукою реальних змiн у громадськiй позицiї вихованцiв.

Форми, методи і прийоми роботи з сім’єю

Традиційні форми роботи з батьками

Індивідуальні:

Відвідування сім’ї;
Запрошення до школи;
Індивідуальна педагогічна бесіда;
Індивідуальна педагогічна допомога;
Дні відкритих дверей.

Групові:

Зібрання батьківського активу;
Групові бесіди;
Групові консультації;
Батьківські консиліуми

Колективні:

Лекції і бесіди;
Науково-практичні конференції;
Батьківські дні;
Вечори питань і відповідей;
Загальношкільні і класні батьківські збори;
Збори-концерти;
Конференції з обміну досвідом виховання;
Диспути;
Педагогічні колегіуми;
Зустрічі «за круглим столом»;
Педагогічний всеобуч;
Усні журнали.

Традиційні методи та прийми роботи з батьками

Спостереження;
Бесіди;
Анкетування;
Учнівські твори-роздуми.

План роботи класного керівника з проблемними учнями
(Вивчення важковиховуваних учнів)

1. Виявлення проблемних дітей в класі.

2. Оформлення картки-характеристики (прізвище, ім'я, вік, клас, склад сім'ї, коротка педагогічна характеристика, наявні труднощі (у навчанні, спілкуванні, поведінці), шляхи подолання труднощів, результати роботи з учнями та їх батьками).

3. Спостереження за учнями, вивчення результатів їх діяльності (навчальної, трудової, суспільне корисної і т. д.), виявлення вмінь і навичок, відхилень у розвитку, стосунків з однолітками тощо.

4. Соціометричні дослідження становища учня в колективі, серед товаришів: характер взаємин, способи їх покращення, стабілізації.

5. Вивчення інтересів, здібностей і нахилів учнів - можливість залучення дітей до позакласної, гурткової, суспільно-корисної діяльності.

6. Вивчення положення учня в сім'ї: характер взаємин, педагогічний вплив сім'ї, шляхи і способи оптимізації цього впливу.

Організація педагогічної допомоги

1. Ведення разом з учителями-предметниками обліку прогалин у знаннях, уміннях і навичках важковиховуваних учнів за головними, профілюючими розділами навчальної програми - розробка шляхів їх подолання в процесі організації навчальної роботи.

2. Мотивація учнів до навчання, виховання впевненості у своїх силах.

3. Закріплення положення важковиховуваних учнів у колективі класу.

4. Робота з батьками учнів - поради щодо організації вільного часу.

5. Організація занять із підвищення педагогічної грамотності батьків.

Організація вільного часу важковиховуваних учнів

1. Допомога учням при виборі позакласного виду діяльності з урахуванням інтересів і можливостей.

2. Залучення до суспільно-корисної праці.

3. Участь важковиховуваних учнів у культурно-масовій діяльності та спортивних змаганнях.